ЦЕРКВА МИКОЛИ ЧУДОТВОРЦЯ

Тип споруди: храм

Розташування: с. Руська Лозова, Харківська область

Релігійна приналежність: православ’я, УПЦ (мп)

Дата руйнування: 28 квітня 2022 р.

Пошкодження: часткова руйнація даху та центрального куполу, вибиті вікна, через постійне протікання даху погіршується стан внутрішнього розпису стін. Повна руйнація малого, так званого зимового храму при церкві

Будівництво храму Миколи Чудотворця розпочалося в рік здобуття Україною незалежності – в 1991 році. Тоді ж у селі була зареєстрована релігійна громада.

Появі храму передувала цікава історія. На цьому ж місці у Руській Лозовій стояв однойменний храм 1890 року забудови. В церковних архівах згадується, що це був потужний храмовий комплекс, один з найбільших в єпархії – з «високою дзвіницею, з якої можна було побачити будівлі Харкова та земельним наділом на 3 десятини землі та 33 десятини пашні». При церкві працювала й школа, де навчалися місцеві мешканці. В 1928 році богослужіння в храмі заборонили. В 1949 році їх все ж поновили, але вже у 1961 році віддали під клуб, а потім під спортзал.

Доля храму завершилася трагічно.

У липні 1980 року, перед проведенням Олімпіади в Москві, храм підірвали, 

бо через село проходив маршрут олімпійського вогню.

Унікальну цеглу (у розчин, з якого її робили, додавали жовток з яєць) розібрали по садибах місцеві мешканці. Відтак, наприкінці 80-х активісти села ініціювали відбудову храму. Будівництвом керував настоятель храму – отець Микола. Для розпису внутрішніх стін храму він запросив відомого харківського художника-іконописця Сергія Нікуліна. Справжньою оздобою храму були вітражі авторства Олександра Проніна – засновника школи сучасного вітражу Слобожанщини, який створив вітражі в Палаці спорту, театрі юного глядача та метрополітені Харкова. В 1996 році храм розпочав свою роботу.

Російські окупанти зайшли в Руську Лозову в перший день

повномасштабного вторгнення –

село знаходиться за 20 км від українсько-російського кордону. Два місяці селяни потерпали від знущань окупантів. Місцеві мешканці розповідають, що росіяни роздали місцевим білі пов’язки для ідентифікації і забороняли виходити за межі села. Тих, хто ігнорував цю заборону, вбивали чи забирали до катівні. Увесь цей час у заблокованому селі не було ні світла, ні води, ні їжі. Час від часу окупанти завозили «гуманітарку» – товари з пограбованих ними магазинів. Росіяни тероризували не тільки місцевих – з території Руської Лозової велися постійні обстріли Харкова.

У квітні 2022 року розпочалася операція зі звільнення Руської Лозової. російські окупанти, які внаслідок потужного тиску наших військ змушені були відійти від села, намагалися відбити його, село потерпало від потужних російських обстрілів. Під час одного з них снаряд влучив у зимовий храм, розташований на території церкви Миколи Чудотворця, знищивши його вщент.

Тоді ж постраждав від уламків центральний купол та вилетіли вікна з вітражами. За свідченнями отця Миколи, це сталося в ніч з 27 на 28 квітня 2022 року.

– Вночі влучили у наш малий зимовий храм, він згорів ущент,

залишилися самі лише стіни.

І потім цілий день гатили по церковному двору. Ми не могли навіть води принести з криниці, міни свистіли над головою, – розповідає отець Микола. – Люди, які ховалися тут, не постраждали. Під будівлею храму є підвал із трапезною залою, він слугував нам бомбосховищем. 

Наступного дня, 29 квітня, військові повернули український прапор у село. Більшість цивільних евакуювали з села на Харків. За інфрмацією Дергачівської міськради, з 29 квітня по 2 травня з Руської Лозової військові та волонтери евакуювали близько 900 людей.

20 травня в результаті чергового обстрілу було пошкоджено дах церкви. Обстріли, як кажуть місцеві, тривали усе літо. У той час ракетним ударом було також знищено будинок для літніх людей та людей з інвалідністю, який до повномасштабного вторгнення функціонував при церкві. Точна дата знищення невідома.

– Основна зараз проблема – це зруйнований купол і посічений дах,

щойно йде дощ, у храмі всюди стоїть вода, – пояснює отець Микола. – Все це треба ремонтувати. Я не знаю, хто візьметься за ремонт купола, адже це специфічна робота, яку мають виконувати досвідчені майстри. І дуже шкода, що ми втратили вітражі. Олександр Пронін, який володів унікальною технікою створення вітражів, уже помер, відновити їх неможливо. Через постійну вологу пошкоджуються і храмові розписи. Наразі ми своїми силами «підлатали» дещо на даху, тож храм потроху функціонує, але потребує фахового відновлення.