ХРАМ АРХІСТРАТИГА БОЖОГО МИХАЇЛА

Храм архістратига Божого Михаїла належить до Православної церкви України. Збудований у 2018 році коштом меценатів та за підтримки місцевої громади. Освячення храму відбулося 17 червня 2018 року. Для вірян Православної церкви України  (на той момент УПЦ Київського патріархату) поява храму мала велике значення, адже в громаді Руських Тишок та у сусідніх громадах усі існуючі храми належали до УПЦ московського патріархату. У храмі відбувалися архієрейські богослужіння, проводилися служби, здійснювалися релігійні обряди. Храм згорів, згідно свідчень місцевих мешканців, у травні 2022 року. Точна дата руйнування невідома – на той час на території села точилися важкі бої.

Будівництво розпочалося у 2017 році на території котеджного комплексу в селі Руські Тишки. Вже через рік новозбудований храм відкрив двері для вірян.

– Місце під будівництво храму ми освятили на День святого Пантелеймона, 9 серпня 2017 року, – розповідає Архієпископ Харківський і Слобожанський Митрофан. – Освячення храму відбулося 17 червня 2018 року. Приїжджав тоді ще святійший патріарх Філарет. 

– Ми називали цей храм домашнім, тому що туди заходиш і почуваєш себе, немов удома. Справді був благодатний храм, хотілося туди прийти і навіть наодинці побути.

– Тут святкували багато свят, багато служінь проводили, таїнств. За 5 років у храмі похрестили дуже багато діток, люди їхали сюди навіть з Харкова. Знаєте, люди один одному почали переказувати, мовляв, це зручний, хороший храм, і сюди почали масово приїздити на свята, на хрещення тощо. Це була велика духовна сім’я. 

 Родзинкою храму архістратига Божого Михаїла у Руських Тишках була висока залученість громади до храмового життя. Місцеві мешканці допомагали під час будівництва храму, відвідували його на релігійні свята, збираючись там цілими родинами, крім того, брали участь у облаштуванні території.

– Ми допомагали під час будівництва, збирали кошти, потім саджали тут квіти, підтримували порядок. За рік до повномасштабної війни поставили дзвони,  – говорить місцева мешканка Ірина. – Для нас поява храму була великою подією. Деякі жіночки старшого віку навіть плакали, мовляв, нарешті тут з’явилася українська церква. Ми дійсно дуже любили храм. У нас і священник був дуже хороший, завжди допомагав місцевим мешканцям, був з нами у окупації. Коли снаряд прилетів на подвір’я садиби священника, був важко поранений його син, тож вони усією родиною були змушені виїхати через росію до Австрії, щоб урятувати дитину. 

За час російської окупації родині Ірини, як і іншим мешканцям Руських Тишок, довелося пережити чимало поневірянь. Через обстріли 8 родин з котеджного містечка були змушені перебратися в іншу частину села. Там вони понад місяць мешкали у одному підвалі – разом із дітьми і домашніми тваринами. За цей час росіяни повністю розграбували котеджне містечко.

– Ми просиділи до кінця березня в окупації. Вони (окупанти) казали, мовляв, усе буде добре, ми тут нікого не чіпатимемо. А що значить – не чіпатимемо? Ми їх сюди не кликали! Грабувати росіяни почали одразу. Позаймали будинки, рознесли їх ущент, перетворили на смітники, все побили. А потім, як наші зайшли у Циркуни, вони просто загнали вантажівки, танки, бронетехніку, вигребли все з будинків, поскладали в машини і вивезли. Ті, хто це бачив, казали, що пральні машинки, плити буквально випадали з куп на машинах, – згадує Ірина.

Дерев’яний храм повністю згорів під час одного з обстрілів 

Точна дата руйнування невідома. За свідченнями місцевої мешканки Тетяни, коли 15 травня 2022 року відбувалася масова евакуація, церкви вже не було. Архієпископ Харківський і Слобожанський Митрофан приїхав у Руські Тишки вже після деокупації Харківщини, восени 2022 року.

– Я поїхав туди з військовими капеланами і, на жаль, побачив тільки залишки храму. Земля довкола була засипана фосфором. Думаю, або окупанти навмисне підпалили церкву, або ж було пряме влучання снаряду. Було надзвичайно важко на свої очі побачити зруйновану святиню. Цей храм був для мене особливим. Це було моє дітище, храм, будівництво якого я курував у буквальному сенсі від землі до освячення куполу, перший храм на кафедрі, де я сьогодні є. Я любив його найбільше, жартуючи говорив, що знаю кожен цвях, забитий у цю будівлю, – зізнається владика Митрофан.

За його словами, повністю зруйновані два храми, які належать Харківській єпархії ПЦУ – у Руських Тишках та у Харкові. До речі, харківський храм має ще й історичну цінність, оскільки збудований був у 1885 році. Інші храми на даний момент мають незначні пошкодження – посічені фасади, вибиті вікна тощо. Один храм, розташований у Сватовому на Луганщині, і досі перебуває в окупації. Через обстріли, які тривають, усі храми знаходяться у постійній зоні ризику. Зокрема, це стосується самого Харкова та населених пунктів, які знаходяться у зоні активних бойових дій. Так, у селі Глушківка Куп’янського району, де також є храм ПЦУ, обстріли відбуваються майже щодня. Проте, попри ризики, там і досі залишається місцевий священник. Людей наразі евакуюють, однак він відмовляється виїжджати, допоки у селі є хоч один вірянин, який потребує його підтримки. Церква у Глушківці станом на кінець серпня 2023 року не постраждала.

Мешканці Руських Тишок говорять, що дуже чекають на відродження храму архістратига Божого Михаїла. Для них це не менш важливо, ніж відбудування самого села, яке дуже постраждало під час бойових дій. 

– Звичайно, нам дуже хотілося б відновити знищені храми. Є жертводавці, які готові допомогти. Наразі ми не можемо цього зробити, адже війна триває, – зауважує владика Митрофан. – Однак упевнений, що храми будуть відбудовані і там буде лунати молитва за українську армію та український народ.