Тип споруди: храм

Розташування: с. Шандриголове, Донецька область

Релігійна приналежність: православ’я, УПЦ (мп)

Дата руйнування: весна 2022 р.

Пошкодження: часткова руйнація даху та одного з куполів, повна руйнація другого куполу, вибиті вікна,

пошкоджені фасади.

Село Шандриголове розташоване на березі річки Нітріус, за 18 кілометрів від Лиману. Село засноване у XVII столітті. Тоді ж, за окремими свідченнями, у селі побудували церкву на честь Іоанна Богослова. Основу місцевого населення складали козаки та українські селяни, які у той час масово заселяли вільні, родючі землі. На початку XX століття Шандриголове перетворилося на привабливе, багате селище. Утім, ненадовго. В 20-30-х роках більшовики провели в селі масову «зачистку куркулів» і більшість працелюбних і заможних мешканців села вислали до Сибіру або знищили за спротив. Місцеві краєзнавці зазначають, що корінних шандриголовців у селі майже не залишилося – через деякий час населений пункт наповнився приїжджими.

Зруйнувала рядянська влада і місцевий храм.

До моменту, коли Україна здобула незалежність, мешканці села були позбавлені можливості проводити в селі релігійні обряди та зібрання.

У 1997 році в селі була зареєстрована релігійна громада «Організація Святого апостола і євангеліста Іоанна Богослова – парафія села Шандриголове», тоді ж розпочалося будівництво нового храму.

Навесні 2022 року село Шандриголове опинилося фактично в епіцентрі важких боїв, вже тоді росіяни зруйнували більшу частину села, зокрема, була пошкоджена й церква. З травня по вересень населений пункт перебував під окупацією російських військ. 27 вересня 2022 року село було звільнене українськими захисниками. Люди, які увесь цей час залишалися в Шандриголове, з жахом розповідали про знущання і тортури росіян. Місцевим заборонили виходити з будинків. Змушували писати на воротах чи на дверях, скільки людей проживає у помешканні. А також розповідали про їх підступну тактику – стріляти у безпосередній близькості від житлових будівель.

– Оце і следующая хата, там стояв танк. І що вони, тварі, робили. Виїдуть ось сюди два молокососа. Ухмиляються єхидно, єхідна така улибка. Стрельнуть там і тікають. Стануть за хатами отут. А тоді ж ответка летить і розбивають людям хати. А потім знову хопа, поїхали далі, стрельнули, с*ки! Я скільки буду то не забуду їхні морди єхидні! – згадує місцева мешканка Наталія Михайлівна під час спілкування з кореспондентами.

В шоці від побаченого були й військові, які визволяли село.

– Те, що ми побачили, це жесть, – каже Володимир. – Дуже страшні руйнування будинків.

У селі Шандриголове не залишилося жодної уцілілої будівлі.

–  Місцеві сказали, що їх тут залишилося приблизно 160 людей. У селі навіть собаки перестали бути агресивні. Горнулися до кожного зустрічного, ластилися, голодні.

Навіть через рік після звільнення ситуація у селі залишається катастрофічною – тут немає ні комунікацій, ні навіть мінімальної інфраструктури. Попри це, в селі й досі залишаються люди. В основному, старшого віку, яким просто ніде подітися…